МЕТОДИЧНА РОБОТА

Навчально-методичний посібник

«Формування креативної особистості

через призму театрального мистецтва»

(з досвіду роботи)

 

Вчитель української мови та літератури

і світової літератури

Каліцінська Раїса Олексіївна

Моє педагогічне кредо:

«Вміння знаходити обдарованих дітей – це талант. Вміння їх вирощувати – це мистецтво. А найважливішим залишається любов до дитини!»

 

«Формування креативної особистості через призму театрального мистецтва»

(з досвіду роботи). «Загальноосвітня школа I – III ступенів №5 Вінницької міської ради» - Вінниця, 2014 р. – 96 с.

У посібнику досліджуються інноваційні технології  формування креативної особистості, місце театрального мистецтва у навчально-виховному процесі; вміщено приклади творчих вправ та завдань з використанням елементів театралізованого дійства, досягнення літературно-драматичного гуртка, додаються розробки уроків та сценарії свят з мультимедійним супроводом.

Для практичного використання вчителям-словесникам та керівникам гуртків.

Розробник: Каліцінська Раїса Олексіївна, учитель української мови та літератури і світової літератури закладу «Загальноосвітня школа I – III ступенів №5 Вінницької міської ради»

Рецензенти:

Коваль І. Б., вчитель вищої категорії, старший вчитель, голова методичного об’єднання вчителів-філологів закладу «Загальноосвітня школа I – III ступенів №5 Вінницької міської ради»;

Шершньова Т. А., вчитель вищої категорії, вчитель-методист, заступник директора з виховної роботи закладу «Загальноосвітня школа I - III ступенів №5 Вінницької міської ради».

Рекомендовано до друку методичною радою закладу «Загальноосвітня школа I-III ступенів №5 Вінницької міської ради».

Зміст

Вступ …………………………………………………………………………….. 6

Розділ I. Формування креативної особистості через призму театрального мистецтва…………………………………………………………………………10

        1.1. Креативність – основа інноваційної особистості XXI століття. 10

     1.2.Театральна педагогіка як фактор гуманізації освітньої системи. 16

Розділ II. Використання елементів театрального мистецтва у навчально-виховному процесі 22

      2.1. Розвиток креативного мислення учнів на уроках української мови та літератури і світової літератури. 22

      2.2.Творча діяльність школярів у позакласній роботі 34

      2.3. Літературно-драматичний гурток. 40

Висновки. 48

Використана література. 50

Додатки…………………………………………………………………………...52

Вступ

Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежать її успіх та  можливості самореалізації. Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та  уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою  у власних силах людиною.

Зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів, визначити нову мету навчання та виховання – розвиток інноваційної особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних умовах незалежної України. Потреба виховувати культурну і творчу особистість, здатну висловлювати свої думки оригінально, нетрадиційно, продукувати певні ідеї адекватними мовними засобами, відсутність наукових і методичних розробок щодо педагогічного впливу на формування комунікативної компетенції засобами креативних технологій зумовили вибір теми дослідження.

Актуальним на сьогодні є питання креативності – рівня творчої обдарованості. Процес формування креативності учнів є досить нелегким і потребує управління саме педагогами, творчими, цікавими, креативними, неординарними для своїх наступників, а також педагогічно та психологічно освіченими. Важливим у навчальному-виховному процесі є оновлення змісту освіти, впровадження інноваційних форм і методів навчання; спрямування методичної діяльності вчителів на розробку навчально-методичного забезпечення, проведення сучасних форм методичної роботи; матеріально-технічне забезпечення процесу навчання на сучасному рівні, творчих майстерень на уроках та у позаурочній діяльності .

Науковець Дж. Гілфорд виділяє шість параметрів креативності:

1) здатність до пошуку та постановки проблеми;

2) здатність  до генерування великої кількості ідей;

3) гнучкість - здатність продукувати різноманітні ідеї;

4) оригінальність - вміння відповідати на подразники нестандартно;

5) здатність вдосконалювати об'єкт, додаючи деталі;

6) вміння вирішувати проблеми  до аналізу та синтезу.

Проблема розвитку інноваційного потенціалу особистості є складною і багатофакторною, вона потребує системного дослідження з боку педагогів, психологів, фахівців у галузі управління. В Україні триває пошук шляхів якісної підготовки школярів до життя, здійснюється пошук нових підходів, технологій в процесі навчання. Особливу увагу слід надавати розвитку творчих здібностей на уроках української мови та літератури.
          Сучасних методистів цікавлять різні аспекти цієї проблеми, про що свідчать праці лінгводидактів М. Вашуленко, Л.Скуратівського, Г. Шелехової, О. Кучерук. Загалом творчість розглядається як діяльність людини, спрямована, за влучним визначенням С. Рубінштейна, на створення чогось нового, «оригінального, що входить не лише в історію розвитку самого творця, а й в історію науки, мистецтва»( 4,с. 78).

Дослідник Н.Янчук, говорячи про роль учителя в розвитку творчих здібностей учнів, зазначає, що творчість як складне соціально-психологічне явище виявляється на особистісному рівні, але це явище треба формулювати, стимулювати. Адже людина має великі творчі можливості, хоча вона й не завжди вірить у власні сили, тому її потрібно заохочувати до творчої діяльності.

Спираючись на концепції навчальних методів І. Р. Лангера, М.О. Скаткіна,  в основі яких лежить  пізнавальна діяльність дітей, важливу роль у розвитку творчої самостійної діяльності школярів відіграє дослідницький метод, що є основоположним у методиці творчого навчання. Тобто навчання як творчого процесу відкриття дитиною світу.

Пропагандистами нестандартних методів навчання, що передбачають відкриття (дослідження), є В. Л. Вахтеров та  Л.В. Занков. В основі  розвитку  творчого потенціалу  учнів лежать  дидактичні принципи розвивального навчання (система Л.В. Занкова), особливістю  методики якого є розвиток пізнавального інтересу, а  впровадження на уроках інформаційних технологій дає великі можливості  для його розвитку і є  вимогою сучасності, розвивають ініціативу,  уяву, співпрацю з іншими учнями.

Особливої уваги заслуговує праця "Основи педагогічної творчості" (автор С. О.Сисоєва), праці В. Сухомлинського, в яких обґрунтовано модель творчої особистості учителя й учня, розглянуто специфіку формування її креативності. Щоб учень оволодів цими уміннями, учитель повинен застосовувати евристичний метод викладання: ставити лише мету або проблему, дати матеріал, а учень сам, власними зусиллями відшукує, відкриває те, що було відкрито чи винайдено до нього.

Актуальність і перспективність досвіду:

Ø забезпечує умови для розвитку творчої особистості дитини;

Ø сприяє виконанню завдань Національної доктрини розвитку освіти;

Ø несе позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребі в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;

Ø дозволяє  гарантувати досягнення певного стандарту освіти;

Ø забезпечує особистісно орієнтовану модель навчання;

Ø робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку української мови та літератури і світової літератури.

Мета досвіду: створити оптимальні умови для розвитку творчого потенціалу  дитини на уроках словесності та в позаурочний час засобами сценічного мистецтва, формувати атмосферу співробітництва взаємодії вчителя та учня.

          Завдання:

1) розкрити особливості становлення креативної особистості  у сучасній школі;

2) проаналізувати  вплив театрального мистецтва на формування творчого потенціалу учнів;

3) дослідити  форми і методи роботи  розвитку креативного мислення  дитини у навчально – виховному процесі;

4) поділитися особливостями використання  на уроках словесності елементів театрального мистецтва;

5) ознайомити з роботою літературно – драматичного гуртка.

             Очікуваний результат:

Ø розвивати творчий потенціал учнів шляхом використання елементів сценічного мистецтва на уроках української мови і літератури та світової літератури;

Ø формувати артистичні здібності, фантазію, рішучість, активну громадянську позицію сучасної особистості.

Посібник складається зі вступу, двох розділів (теоретична і практична частини), висновків, використаної літератури і додатків.

Отже, життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нових ідей, задумів, підходів та рішень. 

Розділ I. Формування креативної особистості через призму театрального мистецтва

1.1. Креативність – основа інноваційної особистості XXI століття

Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості. Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.

У наш час спостерігається зростання інтересу до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп’ютери, сканери, обчислювальні машини), то творчість не може бути формалізована і обмежена певною програмою дій, не може бути механічною.

Пріоритетним завданням навчально-виховного процесу в сучасній школі є всебічний розвиток школярів, зокрема творчих здібностей особистості.

Поняття «творчість» широко використовується у повсякденному житті та науковій літературі. Проте існують труднощі щодо його значення. До основних понять «творчості» належать такі:

ü Творчість - це діяльність людини, в якій вона створює нові об'єкти та якості,    схеми поведінки й спілкування, нові образи та знання.

ü Творчість є вищою формою активності та самодіяльності людини.

ü Творчість - це суто людська діяльність; це не лише створення суспільно значущого продукту, творчістю можна назвати всі ті «відкриття», які людина робить особисто для себе; творчими є майже всі психічні процеси, за винятком, може, автоматизованих дій.

ü Творчість – це потреба в самоактуалізації, повній і вільній реалізації своїх здібностей та життєвих можливостей.

         Аналізуючи наведені визначення, робимо висновок, що творчість – це людська діяльність, у процесі якої особистість, задовольняючи потреби в реалізації своїх здібностей, створює нові знання, об’єкти, схеми поведінки, робить власні «відкриття».

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського. У книзі „ Сто порад учителю” він писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...» (8, с.56). Тому завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті, пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога – управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра.

Створено нову модель творчої особистості учня:

  Найефективнішим засобом створення такої моделі є інноваційні технології навчання. Вони забезпечують позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних  технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем.

Часто у роботі вчителі–словесники надмірно захоплюються використанням якоїсь однієї педагогічної технології, не помічаючи її "мінусів", не враховуючи індивідуальні особливості своїх учнів, їх готовність до роботи за певною технологією. Експеримент не приносить бажаних результатів, і вчитель розчаровується у всіх нововведеннях, продовжує працювати за "старою системою". Вважаю, що сучасному педагогові необхідно вибрати те "зерно", що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості.

         Сучасні технології навчання :

   •    Проектне навчання;

   •    Інтерактивна технологія;

   •    Особистісно зорієнтоване навчання.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок.  Яким же повинен він бути?  Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є :

   •    підготовка не мовознавців-теоретиків, а гуманних освічених людей;

   •    навчання не словом, а справою;

   •    проведення його не для учнів, а разом з ними;

   •    спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

   •    забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

         Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку  допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

Складові ефективності й успішності  сучасного уроку можна зобразити так:

        

На формування особистості дитини впливає багато чинників, серед яких чільне місце посідає культура й мистецтво. Поступово знайомлячись з культурною спадщиною людства, дитина прилучається до її цінностей, збагачує власний життєвий досвід, має можливість творчо застосовувати набуті знання у притаманних їй видах діяльності. Відповідно, розвивається уява, мислення, комунікативні навички, вміння розуміти іншого тощо.

Музика, художнє слово, зображувальне мистецтво, театр стають для дитини джерелом переживання радощів, відкривають дитині мистецтво, забезпечують багатство вражень. В. Сухомлинський зазначав: «Кожна дитина не тільки сприймає, але й малює, творить, створює. Те, як дитина бачить світ, - є своєрідною художньою творчістю. Образ, що створила дитина, несе в собі яскраве емоційне забарвлення. Діти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них що-небудь з фантазії. Емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд духовної творчості» (5, с. 98).

Поряд із поняттям «творчість» вживається й «креативність». Креативність розглядається вченими як характеристика творчого потенціалу особистості. За словником термінів «Дошкільна освіта», «креативність – це рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що складає досить стійку характеристику особистості»( 14, с. 67). Отже, поняття «творчість» та «креативність» характеризують особистість.

Система формування креативного мислення

У Європі виділяють чотири основних параметри креативності:

1) оригінальність - здібність продумувати віддалені асоціації, незвичайні відповіді;

 2) семантична гнучкість - здібність виявляти основну властивість об'єкта та пропонувати новий спосіб його використання;

 3) образна адаптивна гнучкість - здібність змінювати форму стимулу таким чином, щоб бачити в ньому нові ознаки та можливості для використання;

 4) семантична раптова гнучкість - здібність продукувати різні дії в нерегламентованій ситуації.  

Цінність цих поглядів у тому, що вони не тільки розкривають механізми прояву творчості, а визначають один із важливих пускових механізмів цього процесу - природній потенціал людини. Сам процес творення має певну специфіку та приводить до створення нового, неповторного та оригінального. Креативність розглядається як потенціал, внутрішній ресурс людини. У процесі її розгортання людина проявляє здібності відмовитися від стереотипних способів мислення та знаходити нові, нестандартні варіанти вирішення проблеми. Іншими словами можна сказати, що «... людина проявила творчу сутність через проблему звичних, добре знайомих ситуацій» (9, с. 57).

Креативність проявляє себе у різних аспектах людської поведінки та її результатах. В її сутності лежить інтелектуальна активність та чутливість до другорядних продуктів своєї діяльності. Вона, на думку вчених, притаманна кожній конкретній людині і відображає її специфіку і неповторність. Ознаками креативності є інтелектуально-творча активність, ініціатива та потенціал, індивідуальність, здатність до саморозвитку. Творчі люди характеризуються високою інтуїцією, володіють нестандартним баченням та мисленням. Вони є досить допитливі, переконливі та незалежні.

Для дитячої творчості характерним є непередбачуваність, спонтанність. Творчі процеси найчастіше протікають на несвідомому рівні, а свідомість фіксує лише їхній кінцевий результат. Причому не все, що дивує дитину, буде дивувати дорослого, оскільки світ дитини - своєрідний, непізнанний, індивідуальний – є таким, що не завжди піддається дорослому поясненню.

Дитині властивий потяг до казок, віршів, музики, картин, загалом – до мистецтва. Однією з характерних рис учня є відчуття прекрасного, прагнення до красивого. З народження дитину приваблюють ритмічні рухи, музичні звуки, яскраві кольори, виразна міміка, голоси дорослих та дітей. Поступово у неї формується естетичне сприйняття, яке стає основою, «матеріалом» для творчої діяльності.

Формування творчих здібностей, як правило, пов’язане з грою. Адже давно відомо, що гра є провідною діяльністю дитини, тому й «веде» за собою її розвиток. Через гру, експерименти, творчість іде пізнання дитини навколишнього світу. У грі дитина робить спроби знайти своє місце у житті.

Розвиток цих здібностей вимагає створення певних умов, за яких дитина почуватиметься вільною від впливу дорослого. Коли діти захоплені, вільні, безтурботні, творче рішення приходить ніби саме собою. Дитина дивується, радіє результатові. Творчі прояви наявні там, де відсутні заборона, стримування, певні знання, моральні принципи тощо. Тому в самостійній діяльності або під час спільних з дорослим ігор дитині слід ненав'язливо розкривати прийоми творчого мислення, вчити її помічати незвичне.

Отже, креативність є однією з базових характеристик дитини, що характеризує активну позицію особистості, готовність ухвалювати миттєві рішення, допитливість, здатність коментувати процес та результати діяльності, стійку мотивацію досягнень, розвинену уяву, а також здатність до створення творчого образу, який характеризується оригінальністю, варіативністю, гнучкістю та рухливістю.

1.2.Театральна педагогіка як фактор гуманізації освітньої системи

Головна мета позаурочної роботи в школі - створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час, підготовка підлітків до життя в умовах переходу до ринкової економіки, задоволення їх потреб шляхом залучення до науково-експериментальної та дослідницької діяльності. Позаурочна виховна робота тісно пов’язана з навчальною діяльністю школярів, та, не дивлячись на це, являє собою автономну область навчально-виховного процесу. У цій сфері діяльність школярів відзначається більшою самостійністю, творчістю, індивідуальністю тощо.

Програма «Освіта України ХХІ століття» визначила основний напрям, зміст і методи виховання підростаючого покоління в сучасних умовах. Це насамперед формування наукового світогляду молодих поколінь, виховання переконаності, вірності бойовим і трудовим традиціям українського народу, потреби наслідувати їх, розвивати і примножувати; виховання високих почуттів патріотизму і громадянського служіння своїй Батьківщині; формування громадянської самовідданості; вміння протистояти чужому негативному впливові; формувати загальнолюдські цінності особистості.

Проблеми творчого розвитку особистості зберігають свою актуальність ще з часів античності. Саме гармонійно розвинена особистість є уособленням споконвічних прагнень людства досягти вищої досконалості, гармонії та краси. З цих позицій театральне мистецтво розглядається як ефективний засіб, що дозволяє розвивати інтелектуальну, духовну, фізичну сфери людини, ефективно реалізовувати її творчий потенціал.

Досвід роботи педагогів-новаторів підтверджує думку про те, що навчально-виховний процес потребує впровадження елементів театральної педагогіки як інноваційної освітньої технології. К.Д. Ушинський вважав, що педагогіка не наука, а мистецтво, найбільше, найскладніше, найвище та найнеобхідніше з усіх мистецтв.

Використання елементів театральної педагогіки сприяє розвитку творчих здібностей, формуванню ініціативності, вміння самостійно вирішувати проблеми. Допомагає розвивати інтелектуальну (формування розумової діяльності: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення; розвиток діалогічного мислення), емоційно-вольову (культура почуттів, творча уява, асоціативна пам'ять, спостережливість) сфери; формувати морально-ціннісні орієнтації (розвиток співчуття, співпереживання); сприяти фізичному вдосконаленню; підвищувати мовленнєвий рівень (відпрацювання техніки вимови, навичок словесної виразності) дитини.

Театральна педагогіка – ефективний компонент освітньо-виховної дидактики. Вона, досліджуючи специфіку театру через сценічну дію, фізичну і психічну змістовність акторської творчості, виявляється дуже близькою до педагогічної практики.

Основоположником театральної педагогіки як науки вважають К.С. Станіславського, популярність ідей якого серед світового і вітчизняного педагогічного загалу невпинно зростає. Педагоги в своїй практичній діяльності керуються рекомендаціями: зробити важке звичним, звичне - легким і приємним. Розробка проблеми застосування засобів театральної майстерності у навчанні та вихованні школярів  підводить до думки, що

·        театральне мистецтво (використання сценічних прийомів у процесі предметного навчання) є значущим у творчому розвитку особистості;

·        використання засобів акторського мистецтва повинно носити системний характер;

·        результативність методики впровадження елементів театральної педагогіки у навчально-виховний процес в освіті значною мірою залежить від того, наскільки цілеспрямовано організована підготовча робота учнів-виконавців, органічно поєднані сценічний(ігровий) і літературно-художній компоненти уроку (розвиток читацьких навичок з одночасним удосконаленням виконавської техніки);

·        театральна педагогіка сприяє інтеграції різних видів і форм творчої діяльності учнів початкових класів; підвищенню рівня сприйняття навчального матеріалу, вдосконалення вміння виразного читання, цілісної характеристики образу, об'єкта, явища в сукупності словесних і невербальних його складових; збагаченню мовленнєвої культури розвитку особистісного спілкування.

Формування у школярів творчих здібностей - це спроба виявити реальні можливості театральної педагогіки в удосконаленні сучасної освіти, визначити найбільш ефективні та відповідні віковим особливостям методи, прийоми, види і форми організації навчально-виховної діяльності.

Зрозуміло, що педагогічна діяльність – творчий процес, оскільки вона не зводиться до повторення колись засвоєного алгоритму і оскільки в ньому постійно виникає щось нове. Творчість - це процес створення чогось нового на основі перетворення пізнаного: нового результату або оригінальних шляхів і мета дій його одержання. Характеристики творчості: новизна і перетворення.

Педагогічна творчість - процес створення і перетворення особистості вихованця. Педагогічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в творчій педагогічній роботі (оригінальне вирішення педагогічних завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з учнями, імпровізація в педагогічному процесі).

Займаючись творчою діяльністю, створюючи нове, педагог перш за все звертається до імпровізації, сутність якої складає швидке і гнучке реагування на виникаючі педагогічні завдання. Педагогічна імпровізація завжди пов’язана з творчістю: в умовах педагогічної імпровізації йде процес самоактуалізації і мобілізації творчих сил і здібностей, відбувається творчий саморозвиток педагога. Відмінною ознакою педагогічної імпровізації є те, що вона має загально-педагогічну цінність, педагогічну значущість, є показником якості творчого навчання і виховання школярів. В основі педагогічної імпровізації лежать загальнокультурні і психолого-педагогічні знання, вміння і навички, творча домінанта, спеціальні знання, сутність педагогічної імпровізації, вміння і навички імпровізування.

Визначають складові готовності педагога до педагогічної імпровізації: психолого-педагогічні знання, знання предмета і методики його викладання, розподілена увага, розвинена уява, творче самопочуття (натхнення, творчий пошук), вміння спілкуватися, володіння мовленням, вміння перевтілюватися, рефлексивні вміння, розвинену інтуїцію, вміння швидко приймати рішення і миттєво публічно їх реалізовувати, вміння органічно переходити від експромтного до запланованого.

Зовні акторська майстерність педагога – це вирішення різноманітних педагогічних завдань, успішна емоційно насичена організація навчально-виховного процесу й отримання відповідних результатів, але її сутність полягає в певних професійних і особистісних якостей, які породжують цю діяльність і забезпечують її ефективність. Тому справжній педагог повинен бути в постійному творчому пориві оптимізації як професійного так і особистісного потенціалу, оскільки педагогічна майстерність – це своєрідний сплав особистої культури, знань і світогляду педагога, його всебічної теоретичної підготовки з досконалим володінням прийомами навчання і виховання, педагогічного технікою і передавали досвідом.

Творчі здібності у дітей проявляються і розвиваються на основі театралізованої діяльності. Ця діяльність розвиває особистість дитини, прищеплює стійкий інтерес до літератури, музики, театру, удосконалює навички втілювати в грі певні переживання, спонукає до створення нових образів,  до мислення.  У дітей часто відсутні навички довільної поведінки, недостатньо розвинені пам'ять, увага  і мова.

Найкоротший шлях емоційного розкріпачення дитини, зняття стислості, навчання відчувати  і художній  уяві - це шлях через гру,  фантазування, творчість. Все це може дати театралізована діяльність. Будучи найбільш поширеним видом дитячої творчості, саме драматизація, пов'язує художню творчість з особистими переживаннями, адже театр має величезну силу впливу на емоційний світ дитини. Саме він вводить дитину у світ практичної і духовної діяльності людей, розвиває потребу в реалізації власних творчих здібностей, вчить отримувати задоволення не тільки від результатів, а головне - від процесу творення, вправляє в умінні цінувати рукотворні вироби, культивує інтерес до надбань світової і національної культури.

Розвиток культури – важлива складова особистого зростання дитини. Зважаючи на зміст «Базового компоненту шкільної освіти України», особливо важливими орієнтирами для педагога є показники розвитку дітей у  дошкільному віці, які акцентуються на основних результатах освітньо-виховної роботи протягом дитинства.

Отже, театр - це особливий , синтетичний вид мистецтва, що органічно поєднує в собі художнє слово, драматичну дію, поетику, живопис, музику та літературу. Він допомагає дитині глибше пізнати себе, внутрішній світ, спонукає її до самовдосконалення. Викликаючи естетичні почуття та емоції в ході театралізованого дійства. Саме театралізована діяльність є унікальним засобом розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Рішення завдань, спрямованих на розвиток художньо-творчих здібностей, вимагає визначення іншої технології, використання театральних методик та їх комбінацій у цілісному педагогічному процесі.

Розділ II. Використання елементів театрального мистецтва у навчально-виховному процесі

2.1. Розвиток креативного мислення учнів на уроках української мови та літератури і світової літератури

Сучасний світ – це оточення, соціальне середовище, в якому живе людина і яке безпосередньо впливає на формування особистості, звужуючись та розширяючись постійно від кола людини до школи, від школи до роботи, від міста до країни, часткою якої є її громадянин, а далі – до планетарного осмислення себе в космічному просторі. Тому школа як живий організм, постійно міняючись, повинна стати тим творчим середовищем різних рівнів і напрямів, завдання якого – дати людині можливість знайти себе в цьому складному світі.

Розуміння значення освіти, необхідності реформування її системи, вихід на вищу якість та духовність, пошук нових шляхів в освітянському просторі охопило сьогодні не тільки Україну, а всю Європу.  Навчання в школі – один із найважливіших періодів соціального становлення особистості. Пережитий саме в цей час успіх може суттєво вплинути на подальшу долю учня, стати свого роду пусковим механізмом подальшого руху особистості, особливо якщо це стосується навчання – найголовнішого сподівання дитини.

Для організації діалогів, живого взаємозв’язку між вчителем та учнями, створення умов для власного вираження кожного школяра, на мою думку, потрібно впроваджувати у навчання інноваційні форми роботи. Саме нетрадиційні вправи,нестандартно побудовані заняття можуть викликати інтерес навіть при вивченні найскладнішого теоретичного матеріалу, а ,,живинка" на уроці активізує найпасивніших.

         Я викладаю уроки української мови та літератури і світової літератури у 5 – 6 класах. Звичайно, перетворити складний процес засвоєння знань у гру чи свято – непросто. Проте зробити цікавішим можна і потрібно, особливо для учнів середніх класів. Тому основою уроків для такого віку дітей є, звичайно, гра,що прискорює вивчення матеріалу, стимулює учнів до творчості, сприяє кращому розумінню програмового матеріалу.

Гра з нестандартними завданнями і пропозиціями, незвичайні творчі вправи на уроках української мови – провідна форма моєї діяльності. Тому намагаюсь застосовувати оптимальні інтерактивні технології, які б проектували креативні якості особистості учня: фантазію, натхнення, ініціативу, нестандартність, непересічність, наявність власної точки зору. Саме здатність осмислювати виучуване, виділяти основне сприяє виробленню вмінь свідомо застосовувати знання на практиці. Перефразовуючи вислів «Як назвеш корабель, так він і попливе», на практиці впевнилась: як почнеш урок, так він і «пройде». Тому велику увагу приділяю розвитку нестандартного мислення школярів, креативності у відповідях. Наприклад, використовую такі ігрові форми роботи.

«Веселий м’яч». Під час повторення частин мови у 5 класі з кожної групи учнів беруть участь по 3 гравці. Стоять у колі і, передаючи м’яча з рук в руки, слухають вчителя. Учитель називає слово, а учні повинні визначити частину мови. Якщо правильно – передає м’яч іншому гравцю, якщо ні – присідає разом з м’ячем. Виграє той, хто залишиться у грі.

«Чарівний мішечок». Пропоную мішечок (скриньку, сумочку…) із завданнями різного характеру. Діти по черзі виходять і дістають слова, малюнки чи певні предмети, вгадують, аналізують чи описують.

«Слова-переверти». Треба прочитати слова справа на ліво і навпаки, пояснити їх значення. Наприклад: бук, сир, серп, рим, луг, касир, куб, кіт.

«Хто більше». Утворити якнайбільше слів від поданого: ЛАСТІВКА, ВЕСЕЛКА, КОЛІСНИЦЯ.

«Ланцюжок». Утворити слова на останній приголосний: камінь – нянька – катер – речі – часник – корона - нора – ранець….

Вміле застосування інноваційних форм роботи, на мою думку, дасть змогу вчителеві успішно розв`язати порушені проблеми. Для цього я  визначила такий алгоритм:

- визначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології;

- провести достатню попередню підготовку;

- забезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;

- дати учням інструктивні матеріали.

Важливою проблемою є те, що учні розглядають знання, як щось застигле, що треба просто вкласти в голову. Такі учні не будуть мислити критично, поки учитель не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання. А для цього треба дозволити дітям вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Дієвим є використання різноманітних форм і методів: кросворди, ребуси, загадки, асоціативні розминки, словесні атаки, лінгвістичні ігри, написання творів-мініатюр: « Я – квітка у полі», « Я – промінчик сонця», « Якби я був директором школи…», «Традиції моєї родини» тощо.

Складання і розігрування діалогів – це вже ціле дійство, яке розвиває не тільки творчість , а й артистичні здібності учнів. Наприклад, пропоную скласти і розіграти діалог на такі теми: « Зустріч Алі і журналіста», «Лис Микита і Хуха Моховинка у лісі», « Мудра дівчина у бібліотеці» і т. д.

На уроках також застосовую такі стратегії: «Мікрофон», «Незакінчені речення», «Мозковий штурм», «Метод ПРЕС»,«Дерево рішень», «Снігова куля», « Редактор» тощо.

Пропоную дітям складати проекти різного характеру. В основі такої роботи лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм роботи. Учні усвідомлюють велику відповідальність. Вони мають дотримуватися важливої умови: уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво щоразу шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше.

Використовую  мультимедійні презентації, тематичні відеохвилинки.  Це викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей, гармонізує психологічний і фізичний стан дитини (див. додаток 1).

         Сучасний урок літератури – це чудова можливість для учнів у самоствердженні та самореалізації, творчій активності, особливо за допомогою використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Для мене урок літератури - це поєднання авторського «я», художнього тексту, мого душевного стану, який обов’язково передається учням, співтворчості «учень-вчитель» та багатогранне використання інформаційно-комунікаційних технологій. Зобразити це можна так:

Урок літератури XXI століття

Художній твір

Співтворчість учня і вчителя

Автор та перекладач

Одухотворена творчість вчителя

Використання ІКТ

Використання інтерактивних технологій

 

 Література – це мистецтво слова, що дає велику можливість долучитися до духовної культури людства, пізнати світ письменника, поета, драматурга, осмислити проблеми, підняті у художніх творах.

         Сьогодні я маю змогу зацікавити учнів не лише хвилюючою розповіддю про письменника, виразним емоційним читанням художнього твору, використанням інтерактивних технологій («Мікрофон, «Мозкова атака», «Незакінчене речення», «Займи позицію», Метод «Прес», «Авторське крісло» і т. д.), а вразити яскравою мультимедійною презентацією, яка дає можливість учням відчути атмосферу епохи, про яку йдеться на уроці, доторкнутися до художнього  світу і особистості письменника, відчути на собі погляди людей з полотен видатних художників або милуватися природою, чи архітектурою, листати  письменницькі рукописи, співставити атмосферу в романі і в кінофільмі, емоційне сприйняття художніх образів учнями.

         Зовсім по-іншому учні слухають міні-лекцію, пояснення з використанням мультимедійного проектора, за допомогою якого демонструються цікаві слайди, яскраві схеми, вислови, цитати, уривки з творів, заочна екскурсія до музею, уривки з екранізації художніх творів.

Наприклад, під час вивчення оповідання у 5 класі Е. Сетона-Томпсона «Лобо» запропонувала учням переглянути відеоролик про вовків. Діти побачили справжню поведінку і спосіб життя хижаків, що допомогло їм краще уявити і запам’ятати зміст твору.

Також на уроках літератури п’ятикласники після аналізу казок переглядали різні мультфільми: «Лис Микита», «Таємниця країни суниць», «Микита Кожум’яка»; «Казка про мертву царівну і сімох богатирів», «Соловейко»,  уривки з фільму «Пригоди Тома Сойєра» та інші.

У 6 класі під час вивчення байок учні дивилися мультфільми «Вовк та Ягня», «Крук і Лисиця», «Мурашки і Цикада». Також мали можливість переглянути уривки з кінофільмів про Прометея та Геракла, «Життя і пригоди Робінзона Крузо», «П’ятнадцятирічний капітан». А після прочитання повісті «Різдвяна пісня у прозі» Ч. Діккенса аналізували уривки з фільму, щоб зрозуміти поведінку героя,  співставляли роль духів на кожному етапі розповіді, побачили спільне і відмінне між текстом повісті і режисерською роботою (див. додаток 2).

Використання  ІКТ на уроці дає можливість учням бути центральною фігурою навчального процесу, відчути «ситуацію успіху» та бажання реалізувати свій творчий потенціал, а мені, вчителю, реалізувати своє вчительське кредо, що «особистість дитини – це найвища цінність».

Після аналізу творів та перегляду кінофільмів учні часто пишуть творчі роботи, проводять власні дослідження. Наприклад, за романом Р. Крузо шестикласники мали завдання написати твір «Якби я був Робінзоном…». Давайте прочитаємо один з них.

На острові

Я - Робінзон! Ні, я один на якомусь безлюдному острові. І це я зрозумів одного ранку, коли відкрив очі від яскравого та пекучого сонця і лоскотання моїх ніг хвильками безмежного океану.

Спочатку було безмежне щастя: ні батьків, які постійно виховують, ні школи, до якої потрібно щодня щось вчити, ні старшого брата, що не давав пограти на комп’ютері. Ура! Я один, що хочу, те і роблю, чим хочу,тим і займаюсь. Але через години чотири повної свободи підступно напав страх. Де жити, що їсти, як захищатись від хижаків?! Я зібрався з думками. Згадав все, що мене вчили на уроках основ здоров’я, праці. В пригоді стали мої навички гри в комп’ютерні ігри.

Знайшов паличку, камінь, за допомогою тертя добув вогонь. Тепло. Гуляючи на острові, я знайшов здоровенний тесак. Напевне, його загубили пірати. Пригода! Тесаком нарубав бамбукових гілок, збудував шалаш. Зголоднів. Під носом відчув димок жареної риби. Згадав, як мама на дачі смажила на мангалі рибу, і вирішив, що я теж кухар. Тільки замахнувся – і чую, як риба маминим голосом промовляє: «Максиме,вставай,пора снідати і йти до школи».

Проснувся. На жаль чи на щастя, це був сон. А на сніданок була риба, мабуть, з того самого безлюдного острова…

Творчість дитини можна розвивати й іншими формами роботи. Наприклад, характеризуючи персонажів, учні записують риси характеру навколо схематичного малюнка. Це дозволяє розвивати асоціативне і художнє мислення.

Також складають сенкани (асоціативні п’ятирядкові вірші), в яких підсумовують власне ставлення до героя. Наприклад:

                                                       Том Сойєр

                                             Добрий, винахідливий, ледачий

                                             Фантазує, шукає, товаришує

                                                        Має багато друзів 

                                                     Усмішка

Своє бачення вивченого учні презентують у формі малюнків, творчих проектів і досліджень. 

Ігрова форма на уроках літератури – це розвиток креативного мислення дитини. Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, що полягає у засвоєнні тих знань і вмінь, які застосовуються під час розв’язування певної навчальної проблеми. Використовую такі творчі ігри: «Упізнай героя», « Вірю чи не вірю», «Снігова куля», «Так чи ні?», «Лицарський турнір», « Творча майстерня», «Перевтілення», «Зустріч з героями», «Крісло письменника», «Салат з казок» тощо. Пропоную ряд завдань для уроків української літератури.

Дидактична гра «Упізнай героя»

·        Учні мають назвати героя за підказкою вчителя. Про якого героя йдеться: «…одним духом скочив, … як чкурне, … закрутився мов муха в окропі, шмигнув, … скік у діжу…»? (Лис Микита. І.Франко.«Фарбований Лис»)

·        Яку героїню і чому називали «лісовою», «боровинкою», «хлівною», «хатньою», «кривенькою»? (Хуху. Василь Королів-Старий. «Хуха Моховинка»).

·        Який герой «зарубав собі на носі дідову пораду» за будь-яких обставин мовчати? (Іванко із казки «Красний Іванко і закляте місто»)

·        У якого героя «голова мов бочка, очі – ніби кавуни»? (У царя Плаксія. В.Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»)

·        Ця героїня «мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову квіточку – «братки». (Хуха Моховинка).

                                   Ігрова вправа «Знайди четверте зайве»

·        Жар-птиця, кінь, золоте яблуко, панна. (Золоте яблуко; казка «Про жар-птицю та вовка»)

·        Діжа, фарба, цар, цариця. (Цариця. І.Франко. «Фарбований Лис»)

·        Заєць, осел, горобець, цап. (Осел. Казка «Мудра дівчина»)

·        Чарівне коло, кущ малини, три дерева, глухий куток. (Чарівне коло. Казка «Про правду і кривду»)

·        Коза Лиска, злий дід, зла баба, Хуха Моховинка. (Зла баба. Василь Королів-Старий. «Хуха Моховинка»).

Дидактична гра «Бюро знахідок»

Ігрова ситуація. Учитель повідомляє учням, що в «бюро знахідок» потрапили речі, які загубили літературні герої. Учням потрібно знайти власників цих речей та довести, що саме вони є власниками загублених речей.

Речі: маленька земна куля; сокира; жар-птиця у клітці; дві коробочки з листя; драний черевик; скляне яблучко.

Ключ: мудрий брат («Близнята. І.Липа); злий дід («Хуха Моховинка»), дурний брат; сорока («Про жар-птицю та вовка» ), Маруся («Мудра дівчина»); веселий брат («Близнята. І.Липа).

Діти, граючись, виконують багато творчих завдань. Вони мають, наприклад,  написати листа улюбленому герою, скласти правила поведінки персонажа, перенести його у сучасне місто, побувати з ним у гостях, виготовити рекламу до кінофільму, провести брифінг із журналістами, придумати продовження до казки, скласти акровірші, загадки, перевтілитись і переказати уривок від імені героя, провести суд і т. д.. Такі нестандартні форми роботи у більшості випадків неможливо реалізувати без використання театралізованого дійства. Учні розкривають свої артистичні здібності, переказують тексти в діалогічній і монологічній формах, висловлюють власну життєву позицію, дають оцінку прочитаному.

Наприклад, у 5 класі після вивчення казки І. Франка «Лис Микита» та перегляду мультфільму діти інсценізували уривки, додаючи власну фантазію.

         Після прочитання п’єси-казки О. Олеся «Микита Кожум’яка» п’ятикласники самостійно інсценізували  у різних формах уривки з твору, виразно читаючи і розкриваючи настрій дійових осіб. Елементи ж одягу лише доповнили дійство і передали колорит епохи та статус персонажів.

Часто на уроках світової літератури школярі перевтілюються у літературних персонажів:  Пасербицю, Хлопчика-зірку, Синдбада, Тома Сойєра, Скруджа, Робінзона Крузо, П’ятницю та ін.. Учні розповідають про «своє» життя, думки, переживання.

           Також герої творів проводять прес-конференції із журналістами, відповідають на запитання, включаючи своє мислення, фантазію, уяву, артистичні здібності. Під час вивчення оповідання А. Чехова «Хамелеон» шестикласники провели суд над ювеліром Хрюкіним, який ні в чому не винний. Тут потрібно було показати абсурдність ситуації та несправедливість чиновників.

           На мою думку, нестандартні за змістом запитання, незвичний погляд на проблему створюють певну емоційну обстановку на уроці, активізують учнів, сприяють розвиткові логічного мислення, бажання пізнати явища чи проблему не однобоко, а багатогранно. На відміну від звичайного уроку, мета якого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня. Адже основним завданням для кожного вчителя є підключити учня до активної та самостійної діяльності, поставити його в позицію суб’єкта цієї діяльності.

Практична самостійна діяльність – це найважливіша умова формування працьовитості та відповідальності. Ось чому таким важливим фактором є взаємодія вчителя та учня на уроці. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, як тимчасовий психологічний стан, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань чи предмета.

2.2.Творча діяльність школярів у позакласній роботі

Позаурочна виховна робота тісно пов’язана з навчальною діяльністю школярів, та, не дивлячись на це, являє собою автономну область навчально-виховного процесу. У цій сфері діяльність школярів відзначається більшою самостійністю, творчістю, індивідуальністю тощо.

Проблема педагогічної творчості набуває особливого значення у зв’язку з інтеграцією освіти: школі потрібен вихователь з творчим мисленням, який не замикається лише на одному предметі, здатний зв’язати його з іншими навчальними дисциплінами, з наукою в цілому, із завданнями виховання в ім’я цілісного розвитку особистості школяра.

Важлива роль у вихованні учнівської молоді належить позакласній роботі, яка забезпечує сприятливі умови для ознайомлення юнаків і дівчат з основами зовнішньої політики України, допомагає педагогам виховувати їх патріотами України, розвиває творчі здібності, активність і самостійну діяльність кожного школяра.

Основними завданнями позаурочної роботи є такі:

         - формування суспільно-громадського досвіду особистості;

- розвиток, стимулювання та реалізація її духовного і творчого потенціалу;

- створення системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя;

- залучення до особистісно-значущих соціокультурних цінностей, потреба у яких не забезпечується системою базової освіти;

- задоволення потреб особистості у професійному самовизначенні;

- забезпечення соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організація їх дозвілля;

- розвиток психофізичних ресурсів, зміцнення здоров’я, підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;

- виховання вольових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури та спорту.

Зміст виховання учнів тісно пов’язаний із змістом всього навчально-виховного процесу школи, становленням гармонійно розвиненої особистості. Він має бути таким, що відображає історію рідного краю, традиції, мистецтво українського народу, культуру нації тощо.

         Мета виховання учнів - забезпечити засвоєння дітьми соціального досвіду старших поколінь, формування в них громадянської свідомості, розуміння законів суспільного розвитку, політики України, потреби брати участь у суспільному житті школи, області, країни.

Сучасний рівень розвитку національної системи виховання української педагогіки створює умови для індивідуально-конкретного, особистісно-спрямованого виховного впливу. Це сприятиме тому, щоб учень міг бути у гармонії з собою, із оточенням, бачити себе у єдності ланок: минуле - сучасне - майбутнє. Кожен педагог має знайти в собі сили, розвинути свою енергію, творчість, виявити резерви свого “Я“ з метою успішної реалізації єдиного підходу у вихованні учня як суб’єкта дії, життєтворчості.

Керуючись таким теоретико-методологічним підходом, педагоги відкривають цим самим і перед собою, і перед учнями невичерпні можливості і нові перспективи їх виховання. Це одна з найголовніших умов того, щоб школа стала для дитини школою радості, дослідницького пізнання,
гуманного спілкування, мирного і творчого життя.

Я, класний керівник 5 класу, намагаюсь творчо підійти до організації виховної роботи у колективі, спонукаю учнів до активної діяльності, досліджень, креативного мислення. Діти 5-В класу дуже творчі, відвідують гуртки естетичного циклу, мають міські та всеукраїнські нагороди з танців, гри на гітарі тощо. Тому вважаю за необхідність допомагати учням проявляти творчий потенціал, організовувати виховну роботу нестандартно, креативно будувати виховні години та інші заходи. Так, на години спілкування запрошую відомих людей міста, які розповідають про свої досягнення, подорожі, роботу, захоплення, проводять майстер-класи. Це допомагає учням складати цікаві творчі проекти на різних уроках.

Наприклад, у нас побували кращі представники козацького осередка імені Івана Богуна на Вінниччині. Отамани розповідали про  життя і побут наших предків, історію створення організації, презентували зброю, провели майстер-класи.

Цікавою була зустріч і з розвідницею-зв’язківцем Твердохлєбовою Ольгою Іванівною, яка дійшла до Берліна і має багато орденів. Бабусі вже 90 років, але в її пам’яті назавжди залишилися страшні роки війни, кров і попелище. Жінка із захопленням розповідала про полонених, ставлення німців до солдат, відзначала споконвічний героїзм і патріотизм українців. Діти уважно слухали, розглядали нагороди, давали запитання.

Творчо організували свято до Дня захисника Вітчизни  дівчатка. Вони підготували конкурси для хлопчиків, невеликий концерт, де розкрили свої артистичні здібності, подарували пам’ятні сувеніри.

Також учні відвідують визначні місця рідного краю. Історію обласного центру побачили у музеї «Мій край Поділля», де ознайомились з відомими постатями Вінниччини, створенням окремих визначних пам’яток міста, звичаями і традиціями наших предків. Відвідували і літературний музей імені М. М. Коцюбинського - письменника-земляка. Діти побували у музеї-садибі, побачили родинні фотографії діяча, предмети побуту, збірки творів.

Захоплюючою була подорож  на кондитерську фабрику «ROSHEN». Діти ознайомились з технологією виготовлення солодощів, відвідали окремі цехи, а потім поринули у дивовижно креативний світ дитячого комплексу. Учні проходили різні кімнати із завданнями, де відповідали на запитання, виконували логічні і творчі вправи. Наостанок отримали солодкі подарунки.

     Також п’ятикласники класу беруть активну участь у шкільних заходах: ярмарках, конкурсах, самостійно виготовляють костюми, оформлюють цікаві інформаційні газети.

  Таким чином, школа повинна підготувати учня не тільки до праці, до сімейного життя, але й до суспільної діяльності в контексті побудови держави. Виховання учнівської молоді на ідеях розуміння нової політичної і економічної думки є важливою складовою частиною позаурочного виховання в загальноосвітній школі.

2.3. Літературно-драматичний гурток

         Одне з найголовніших завдань в роботі вчителя - зробити вихованця творчою особистістю. Мистецтво з його унікальними можливостями цілісного впливу на особистість виступає не тільки джерелом естетичного виховання, а й універсальним засобом творчого розвитку дитини. Театр – синтетичне мистецтво, і  долучення школярів–гуртківців до різнобічної діяльності, зумовленої специфікою театру, відкриває широкі можливості для розвитку їх здібностей.

Знання з театрального мистецтва – вміння правильно та красиво говорити, триматися перед аудиторією, відчувати міру, мати естетичний смак, розвинену пам’ять, логічне мислення – все це у сучасному суспільстві потрібне не тільки митцям, але й пересічній людині.

Актуальність театрального мистецтва в системі засобів художньо-естетичного виховання зростає у зв’язку із загостренням проблем виховання цілісної особистості, оскільки театр є вираженням комплексного художнього погляду на оточуючий світ. Завдяки синтезу драматургії, музики, сценографії, акторської гри, сценічної дії театральне мистецтво виступає своєрідною моделлю єдиної мистецької палітри, в якій усі види мистецтв, маючи різну природу, доповнюють один одного в процесі творення художнього образу та його сприйняття.

Шкільний театр, звичайно, має свої особливості. Він відрізняється від професійного тим, що перш за все виховує самих учасників сценічних видовищ, служить для розвитку їх творчих сил.

Деякі педагоги ще й досі розглядають шкільні театральні колективи як організацію, яка повинна тільки забезпечувати інші шкільні заходи. Необхідно рішуче боротися проти таких утилітарних поглядів і пам’ятати, що, хоч шкільний театр впливає на масу школярів, художня самодіяльність, в цьому випадку і театральна, - це насамперед засіб художнього виховання і творчого розвитку самих виступаючих.

Слід підкреслити, що розвитку творчих здібностей учасників шкільного театру можна добитися лише в тому випадку, якщо практична діяльність гуртківців буде тісно поєднана з теорією театрального мистецтва. Естетичне сприйняття театрального мистецтва школярами залежить від достатнього обсягу знань.

Робота з самодіяльним шкільним театральним колективом вимагає від керівника не тільки профільних знань, але й досвіду і здібностей педагога-вихователя. Не можна обмежуватись лише розучуванням і постановкою вистави від виступу до виступу, від огляду до огляду. Необхідно регулярно і наполегливо виховувати учасників, а це вимагає великої різнобічної підготовки керівника.

Я переконана, що успіх його роботи залежить від якості підготовки до кожного заняття, від систематичної і кропіткої праці над підвищенням свого педагогічного і художнього рівня, а також загальної культури. Керівник, уміло будуючи роз’яснювальну роботу, повинен добиватись, щоб кожний учасник театрального колективу в усьому показував приклад іншим. Перш ніж приступити до занять з колективом, вчитель повинен уявити весь обсяг роботи, необхідної для різнобічного виховання учасників.

Я є керівником літературно-драматичного гуртка, який діє у нашій школі не один рік. Учасники – це діти 5 – 11 класів, творчі і активні, наділені артистизмом, креативними поглядами на життя, бажанням вражати глядачів  яскравими постановками творів, танцювальними номерами, композиційними дійствами. Сценарії я продумую досить ретельно, тому всі вони  авторські.

Робота гуртка спрямована на формування в дітей вмінь та навичок сценічного мовлення і руху, удосконалення виразного читання, виховання естетичних почуттів, розвиток творчої фантазії й уяви, виховання гуманістичних загальнолюдських цінностей. Програма гуртка адаптована відповідно до програми, схваленої на засіданні науково-методичної ради ВОІПОПП  та рекомендованої для використання в навчально-виховному процесі (протокол №3 від 26 квітня 2011 р.)

Дана програма  актуальна, оскільки театр в сучасному світі почав  ставати способом самовираження, інструментом вирішення міжособистісних  конфліктів і засобом зняття психологічної напруги. Сценічна робота дітей за програмою - це не підготовка до вступу на професійну театральну дорогу, але перевірка дією безлічі міжособистісних стосунків. У репетиційній кімнаті отримуються навики публічної поведінки, взаємодії один з одним,  спільної роботи і творчості, вирішення  міжособистісних  конфліктів.

Учасники літературно-драматичного гуртка долучаються до участі у проведенні загальношкільних виховних заходів, зокрема тематичних вечорів, свят, працюють над випуском літературних газет, створенням власних творів. Заняття в гуртку дисциплінують, виробляють почуття відповідальності перед партнерами та глядачами, прищеплюють почуття колективізму, любові до праці, упевненості в собі. Хочу поділитися творчими досягненнями гуртківців.

Наприклад,  діти середнього віку  інсценізували п’єсу С. Маршака «Дванадцять місяців». Вони намагалися створити природу зимового лісу з різними звуками, передати настрій героїв, виховати у глядачів почуття відповідальності, працьовитості, доброти і милосердя (див. додаток 3).

Учні старшої категорії інсценізували п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка», М. Старицького «За двома зайцями». Гуртківці намагалися розкрити почуття героїв, комічно-сатиричну атмосферу стосунків.

До святкування днів рідної мови у школі було проведено літературно-музичну композицію «Мова наша – серце наше!». Гуртківці ознайомили глядачів з історією становлення українського слова, розкрили її мелодійність та неповторність, поєднуючи розповіді з відеопрезентаціями, конкурсами, піснями і танцями (див. додаток 4).

     До Нового року школярі представили пізнавально-виховний захід «Зимові свята настають…». Учні розповідали про українські традиції та звичаї, особливості проведення свят у Західній Європі. Глядачі мали можливість побачити танці різних країн світу, послухати обрядові пісні, покуштувати  «миколайчики», подивитися мультфільм про Санта Клауса.

    Традиційно у нашій школі щороку вшановують пам'ять великого Тараса Шевченка. Гуртківці завжди беруть активну участь у святі, читають вірші, інсценізують уривки з творів, співають, проводять конкурси.

Цього року відповідальність особливо велика. Адже виповнюється  200 років від дня народження Кобзаря. Діти готують літературно-музичну композицію «Душа Тараса – доля України». Сценарій  вміщує цікаві повідомлення про письменника, відеопрезентації, уривки з кінофільмів, сценки, композиції,  пісні і танці (див. додаток 5).

Як бачимо, включення школярів у театральну діяльність є неоцінним з огляду на громадянське становлення особистості, ефективним шляхом морально-етичного виховання; театральна творчість сприяє формуванню спостережливості та уважного ставлення до оточуючого світу, людей, здатності до співчуття і співпереживання, готовності до спів дії, тому що більшою мірою, ніж інші види художньо-творчої діяльності, потребує міжособистісного спілкування у процесі спільного знаходження художнього рішення і розв’язання організаційних питань. Виховання усіх цих рис „переплітається” з розвитком емоційності сприйняття різноманітних життєвих явищ і творів мистецтва. Театральну творчість у всьому її розмаїтті слід розглядати як основу пізнання школярами життя. 

Висновки

Отже, креативні уміння учнів формуються завдяки цілеспрямованій системі навчання за допомогою спеціальної методики, що побудована з урахуванням індивідуальних особливостей учнів та їх здатності до творчості. Найбільший вплив на формування креативних умінь школярів надають організаційно-педагогічні умови, застосування ефективних технологій, методів навчання, використання прогресивних організаційних форм навчально-пізнавальної роботи.

Креативність дитини слід розвивати багатьма способами в комплексі, опираючись на їх досвід, враховуючи їх вподобання та думку, адже  результатом цієї праці стають авторські нововведення, нові відкриття. На уроках мови та літератури можливо розвивати творчі нахили учнів за умови інтеграції з мистецькими науками.

Очевидно, що тільки вчитель-митець може виховати творчу особистість. Традиційні уроки, як основна форма навчання, сьогодні не задовольняють потреби учнів у самовираженні, самореалізації. Саме тому навчально-виховний процес постійно удосконалюється завдяки введенню нових технологій, методів, прийомів навчання.

Я переконана, що краще може навчити той, хто вчить цікаво. Усвідомити цю думку має кожен учитель. Адже паростки творчості є майже у всіх дітей - треба лише створити відповідні умови для їх розвитку. Своєрідність творчих здібностей школярів часто вражає нашу уяву своїм змістом, глибиною і багатогранністю.

У посібнику досліджено особливості формування креативної особистості через призму театрального мистецтва  у навчально-виховному процесі. На уроках української мови та літератури і світової літератури у 5-6 класах я використовую переважно ігрову форму роботи, яка включає виконання творчих вправ з елементами театрального дійства: розігрування діалогів між героями з різних творів, перевтілення в персонажа, інтерв’ю з героєм, прес-конференції, суд над дійовими особами тощо. Також  підсилюю вивчення матеріалу використанням мультимедійних технологій.

В позаурочний час організовую зустрічі з цікавими особистостями, проводимо свята з драматичними постановками, беремо участь у різних шкільних заходах, відвідуємо музеї та виставки. Це допомагає формувати активну життєву позицію в учнів, відношення до суспільних подій у державі, пізнавальні здібності, артистизм, фантазію, патріотичні почуття.

Особливе місце, на мою думку, у розвитку  креативності школярів  посідає гурткова робота.  Учасники літературно-драматичного гуртка  інсценізували п’єсу С. Маршака «Дванадцять місяців», уривки з драматичних творів І. Котляревського «Наталка Полтавка», М. Старицького «За двома зайцями»; презентували літературно-музичні композиції до святкування рідної мови у школі, зимових свят, вшанування пам’яті Тараса Шевченка тощо.

Вважаю, що театральна педагогіка сприяє удосконаленню творчих здібностей, формуванню ініціативності та креативного мислення, вмінню самостійно вирішувати проблеми, допомагає розвивати інтелектуальну , емоційно-вольову сфери, формувати морально-ціннісні орієнтації ,сприяти фізичному вдосконаленню, підвищувати комунікативний рівень дитини.

Таким чином, головне завдання перед педагогом — позитивними стимулами підтримати пошукову діяльність учнів, щоб навчальний процес супроводжувала радість відкриття. Переконана, що поєднання елементів акторської гри і навчання здатне позитивно впливати на розвиток нестандартної особистості як вимоги часу.

Використана література

1.   Аматьєва О.П. Розвиток творчих здібностей дошкільників у театральній ігровій діяльності. // Педагогіка і психологія. — 1997. — № 1.

2.   Амонашвили Ш.А. Педагогическая симфония: В 3 ч. – Екатеринбург, 1993. – 320 с.

3.   Барбина Е.С. Педагогическое мастерство – искусство и наука быть человеком. – К., 1995. – 105 с.

4.   Барбина Е.С. Теоретико – методологические основы профессиональной подготовки будущих учителей. Научно-методическое пособие. – Херсон, 2001. – 70 с.

5.   Белоборыкина О. Волшебный мир домашнего театра. — М., Знание, 1993.

6.   Біленко Л.В., Сисоєва С.О. Вивчаємо творчу діяльність педагога // Рідна школа, 1993. - №11-12.

7. Булатова О. Общность и различие актерско-режиссерской и педагогической деятельности // Искусство и образование. – 2004. - №1. – С.45-53.

8. Булатова О.С. Артистизм как компонент творческой личности педагога // Школа. – 2001. - №2. – С.18-19.

9. Булатова О.С. Педагогический артистизм: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Академия, 2001. – 240 с.

10. Бутенко В.Г. Естетичні орієнтири педагогічної праці // Етноестетика праці вчителя. – К., 1995. – С.7-12.

11. Бутенко В.Г. Способи самореалізації особистості // Особистість педагога: Розкриття можливостей. – К.,1995. – С.28.

12.Ваганова Ж. Эффект личного обаяния или слагаемые педагогического артистизма // Директор школы. – 1998. - №5. – С.59-65.

13.Ваганова Ж.В. Артистизм педагога как компонент его творческой индивидуальности: Дис. на соиск. учен. степ. канд. наук. – Тюмень, 1998. – 402 с.

14. Виготський Л. Психологія мистецтва. // Мистецтво в школі. — 1996. — № 3.

15. Демьянко Н.Н. Элементы театрального искусства в общепедагогической подготовке учителя в 20-е гг. // Проблема освоения театральной педагогики в профессиональной подготовке будущего учителя. – Полтава, 1991. – 110 с.

16. Дитяча енциклопедія. Т. 12. Мистецтво.

17. Дубина Л. Викладання мистецьких дисциплін з елементами театральної педагогіки. // Мистецтво і освіта. — 2001. — № 4.

18. Заєць С.Г. Реалізація ідеї відродження української мови через драматизацію як прийом навчання // Початкова школа. — 1993. — № 3.

19. Лимаренко Л.І. Формування і розвиток творчого начала у студентів засобами сценічного мовлення // Збірник наукових праць. – Педагогічні науки. – Херсон: Херсонський державний педагогічний університет. – 2000. – Випуск XII. – С.42-47.

20. Майборода В.К. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Рідна школа. – 1993.- №9.- С.33-34.

21. Майдеман Рудольф. Мова тіла вчителя на уроці // Шкільний світ, №22, 1998.

22. Рогозіна В. Особливості методики розвитку творчих здібностей молодших школярів. // Мистецтво і освіта. — 1997. — № 2.

23. Табат В.В.Чарівний світ казки // Початкова школа, 1994. - № 11.